Сльози Божої Матері

Сльози Божої Матері
 
Наш прагнуть вирвати язик.
Й заперти за залізні грати.
Щоб не почув ніхто той крик,
Як плаче ненька — Божа Мати.
 
Її слова зникають в млі.
Їх вітер з попелом розносить.
Вмирають душі на Хресті,
Що для народу ВІН возносить.
 
Наш мозок плавиться, як сталь.
Його на це програмували.
Щоб не дивились люди вдаль,
А в злиднях й муках помирали.
 
Нас не простить Святий Отець.
Ми заслужили те, що маєм.
Бо не повстав в бою борець
За світле небо із розмаєм.
 
Ховаєм душі й почуття.
І мовчки терпим зраду Юди.
Самі будуєм майбуття
В обіймах страху і облуди.
 
Надію й віру продали,
І совість, і любов народну,
За мирські втіхи, срібняки.
Й поклони б’ємо тому кодлу.
 
Не плач матусю, не журись.
На небі будуть нас карати…
Та хтось вціліє. І колись
Все ж посміхнеться Божа Мати.
 
28 жовтня 2010 року