А я ношу вишивану сорочку!

А я ношу вишивану сорочку!


А я ношу вишивану сорочку!
Й горджусь, що українкою родилась!
І прагну я, коли народжу дочку,
Аби вона в Вкраїні охрестилась.
 
І син щоб ріс достойним патріотом!
На захисті держави і сім’ї.
Хоч мови знав, та, бувши поліглотом,
Не забував коріння він свої.
 
Я вишию з душею вишиванки
Й дітей своїх майбутніх одягну.
У них вони стрічатимуть світанки
І проводжатимуть нічну зорю.
 
А я ношу вишивану сорочку.
Не для блюзнірства й зайвих вихвалянь.
Бо мати привила любов з садочку
До Батьківщини. З щирих поривань...
 
Я мрію, щоб дівчата заквітчались
В віночки українські. Парубки
Щоб у традиціях народних одягались,
Співали про «Марічку» та «Дубки»…
 
Хай говорять, що це — заради слави,
Та лицемірства. Я не вірю їм.
Хто зберігає цінності держави –
Той вірить: вона встане із руїн!